Правошлункова септальна стимуляція
Доведено, що тривала стимуляція з верхівки правого шлуночка (ПШ) пов'язана з прогресуванням дисфункції лівого шлуночка, розвитком серцевої недостатності, фібриляції передсердь, підвищеної захворюваності та смертності. Це призвело до необхідності вивчення альтернативних місць правошлуночкової ендокардіальної стимуляції, зокрема, середньої третини ПШ та вихідного тракту ПШ. Ці локалізації теоретично пов'язані з більш фізіологічною активацією шлуночків. Альтернатива верхівковій стимуляції з’явилась завдяки появі ендокардіальних електродів з акотивною фіксацією.
В даний час тривають два багатоцентрових рандомізованих клінічних дослідження “Protect Pace” (Right Ventricular Apical and High Septal Pacing to Preserve Left Ventricular Function) та “RASP” (Right Ventricular Apical versus Septal Pacing). Ці дослідження мають різні дизайни та протоколи, але їх об’єднує тривалий період спостереження та аналізу (24 - 36 місяців).
Після надання стилету необхідної форми, для імплантації електрода в зону міжшлуночкової перетинки, проводиться заведення на позиціонування електрова в необхідний сегмент міокарда. Якщо вигини стилету підібрані оптимально, електрод заводиться в один прийом. Під час заведення, коли кінчик електрода підходить до кільця трьохстулкового клапана, необхідно провести легку девіацію від міжшлуночкової перетинки. Це дає можливість уникнути проходження електрода між хордами та уникнути притиснення стулки. Після проходження кінчиком електрода трьохстулкового клапана, в правому шлуночку необхідно провести легку девіацію до шлуночкової перетинки. Це дає можливість направити електрод в зону міжшлуночкової перетинки. В момент фіксації кінчика до міокарда він починає рухатись синхронно до скорочень серця.
Після викручування буравчика та фіксації електрода в міокард, перевірити місце фіксації використовуючи ліву бокову проекцію (LAO 350). При правильній фіксації кінчик електрода направлений в бік хребта.
